Чи можна запобігти зриву?

Наркологічна клініка “УНС” рада запропонувати своїм клієнтам протирецидивну підтримуючу програму відновлення. Профілактика рецидиву має величезне значення, при лікуванні наркологічної, алкогольної, інших видів згубних пристрастей. Лікарі клініки для кожного резидента персонально підбирають графік здійснення протирецидивної програми. Рецидивом називають початок вживання алкогольних напоїв, наркотичних препаратів після проходження курсу лікування і відновлення. Окремий випадок вживання психоактивної речовини, спиртного, після проходження лікування називається зривом. Мета лікування, відновного курсу алкозалежних і наркозалежних полягає в необхідності допомогти хворому припинити вживати шкідливі речовини і формувати у клієнта бажання вести тверезий і здоровий спосіб життя довгі роки. Медичні співробітники підбирають персональні терапевтичні методи для кожного клієнта, для запобігання рецидиву.

Як уникнути рецидиву

У разі порушення перелічених нижче психологічних моментів подолання згубних пристрастей, можливе виникнення рецидиву захворювання або зриву.

Саморегуляція. Ризик виникнення рецидиву зменшується, коли хворий сам коригує свої думки, почуття. Клієнт повинен самостійно ухвалювати життєво важливі рішення, регулювати процес розвитку своєї особистості та характеру.
Інтеграція має важливе значення в профілактиці рецидиву. Ризик зриву буде мінімальний, коли у хворого підвищене розуміння життя в цілому. Також для підвищення ризику початку рецидиву, необхідно застосовувати план уникнення повернення до шкідливих звичок.
Розуміння. У разі, коли резидент клініки розуміє причини виникнення зриву, ризик знижується.
Розвиток. Для запобігання виникненню зриву потрібно постійно розвивати можливості хворого. До того ж необхідно уникати стресових ситуацій, які також можуть стати причиною рецидиву.
Соціальна підтримка. Хворому необхідно, щоб уникнути зриву, почати вести активний спосіб життя, йому потрібно відчувати себе корисним і потрібним суспільству.
Соціальна компетентність. Для профілактики зриву корисно підвищувати знання про навколишнє соціальне середовище. Хворий повинен розвивати в собі вміння співпереживати іншим людям, прагнути вибудовувати добрі стосунки з оточуючими його людьми.
Самоефективність. У профілактиці зриву вельми велике значення має самоефективність. Людина, коли відчуває себе корисною і необхідною іншим людям, їй стає не до шкідливих звичок.

Динаміка виникнення зриву

Життєві події та стресові ситуації можуть стати причиною рецидиву. Коли хворий сильно схильний до стресових ситуацій (у нього не вистачає сили духу їм протистояти), підсвідомість намагається заперечувати цю проблему. У разі збільшення рівня стресу, у свідомості хворого вмикаються механізми заперечення. Під час заперечення стресу вмикаються інші розумові процеси. Наростаюча стресова ситуація сприяє посиленню постабстинентного синдрому. У міру посилення симптомів, коли вони особливо проявляються в пам’яті, мисленні, рівень стресу досягає критичної розмітки. Поведінкою хворого починає керувати стресова ситуація, його характер змінюється, стосунки з оточенням псуються.

У підсумку відбувається розрив соціальних зв’язків. Хворий забуває про свої плани позбавлення від згубних пристрастей, його життя руйнується. Посилює постабстинентний синдром, байдужість оточуючих людей до його проблеми, призводить резидента до замішання, він перестає розуміти, як жити далі. Хворий уже не може мислити тверезо. Людина втрачає контроль над своїми думками і поведінкою. Хворий не здатний здійснювати правильні, розумні дії. Зрештою, він приходить до висновку про нездатність контролювати життя. У голові зароджується думка, що єдиним порятунком залишається вживання наркотичних препаратів, алкогольних напоїв. Деякі навіть замислюються про суїцид. Лікарі клініки “УНС” рекомендують своїм резидентам не нехтувати профілактикою зривів.