Ігроманія – перші дзвіночки

Ігроманія – це залежність?

Одночасно з позитивними тенденціями, технічний процес може привносити в життя людей і негативні чинники. До їх числа належить поширення психічних захворювань, які формуються внаслідок соціальної вразливості людини. У сучасному суспільстві є своєрідні маркери, здатні виявляти людей з ендогенною слабкістю. До них належать алкоголь, наркотики та азартні ігри. Реалії такі, що в небезпеці перебувають мільйони, схильні до прояву тієї чи іншої слабкості.

Подібні патології пов’язані з глобальними процесами, що відбуваються в суспільстві:

• Збільшенням кількості захворювань
• Зростанням злочинності
• Зменшенням тривалості життя
• Зміна моральних орієнтирів (у гірший бік)

Сьогодні ігроманію офіційно вважають хворобою. Вона зареєстрована у Всесвітній організації охорони здоров’я як психічне захворювання.

Що таке ігроманія?

У сучасному суспільстві можна зустріти велику кількість людей, які схильні до ігрової залежності. На початковому етапі цьому ніхто не надає великого значення, проте їм потрібна кваліфікована допомога.

Основу патології складають фізіологічні процеси, а її результатом стає втрата соціального статусу, засобів до існування, руйнування особистості та формування інших залежностей. Багато наркологів у своїх працях відносять різні види адиктивних розладів до одних і тих самих патогенетичних процесів їхньої появи та розвитку, включно з цим списком і ігровою залежністю, навіть незважаючи на те, що прямого токсичного впливу на організм не виявляється.

Основним симптомом ігроманії вважається непереборний потяг взяти участь у грі. При цьому стримувальні фактори не відіграють жодної ролі. Для людини перестають бути важливими сім’я, робота, зобов’язання і фінансовий стан. Головним для неї є взяти участь у самому процесі, мінімально зважаючи на наслідки.

У більшості випадків руйнівний вплив на особистість не має значення для залежного, а й навіть навпаки, процеси деградації власного “Я” призводять до посилення наслідків і розвитку захворювання. Людина вважає, що в неї все гаразд, вона не думає про те, як впоратися з цією проблемою і впевнена в тому, що повністю контролює ситуацію. Зрештою асоціальні звички та пригнічена особистість стають звичною нормою для ігромана.

Стадії патології

Розвиток захворювання можна розділити на дві стадії. Перша, субкомпенсація, являє собою формування потягу до гри. Це проявляється як отруєння власними фантазіями про швидкий виграш і передчуттям тріумфу. Постійне повторення подібних уявлень стає для людини істиною і згодом становить основу світогляду. Процес гри набуває значення сенсу життя, у цей час починаються особистісні девіації. Ця стадія може тривати від кількох місяців до кількох років. Якщо залежність розвивається швидко, це пов’язано зі схильністю людини до адиктивних розладів. На цьому етапі залежні сподіваються, що зможуть і далі працювати, збережуть сім’ю та соціальний статус, навіть попри те, що перші проблеми вже починаються (борги, розтрачені суми).

Друга стадія дає нам чітко зрозуміти, що людина є ігроманом. Спостерігається виражена абстиненція, транс від гри, депресія або ж навпаки надмірне збудження від виграшу чи програшу. Наслідки ігрової залежності бувають не менш руйнівними, ніж від алкоголізму та наркоманії. Ігроманія – це адиктивний розлад, який потрібно лікувати в спеціалізованих клініках і стаціонарах. Необхідно виключити можливість зривів і запобігти формуванню потягу до гри.